День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу

Сьогодні, 18 травня,  в Україні  відзначається День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу . У цей день 1944 року за рішенням Держкомітету безпеки кримські татари  на десятиліття були позбавлені своєї Батьківщини.

Чому так сталося? Адже протягом століть, кримські татари, як і багато інших малих народів, проживали пліч-о-пліч  на території Російської імперії, а згодом і СРСР. Можна говорити про те, що кримські татари, колись, у сиву давнину. були ворогами українського народу: вони здійснювали спустошливі напади на українські землі, забирали в полон жінок та дітей , яких по Чорному шляху вели в Крим і продавали на невільничому ринкові в Кафі.  Діставалося і кримським татарам від козаків. Як не парадоксально, але така протидія породила міцні антропологічні та культурні зв’язки між двома народами. І коли у 1918 році постало  питання про те, до кого приєднатися – до Росії чи України, кримці схилялися до союзу з Україною.

Навіть прапори у нас схожі .

І на українському, і на кримськотатарському прапорах однакові кольори, але значення у них різне.

     Жовтим кольором на кримськотатарському прапорові зображено тагму. Тамга – символ кримськотатарського народу, родовий знак династії Гіреїв. Існує версія про те, що жовтий колір тамги – це колір золота, який символізує фізичну і духовну чистоту, а голубий – це колір скорботи. Якщо ці кольори зливаються, то дають зелений – колір життя, безсмертя, істини.

        Упродовж історії знак тамги використовували на прапорах, монетах, яликах, спорудах, могильних каменях, різних предметах.

11 травня 1944 постанова ДКО №5859 «Про кримських татар» була підписана Сталіним. За цим підписом розпочалася примусова депортація кримців із Криму. Так, одним розчерком пера комуністичних правителів СРСР була вирішена доля цілого народу на наступні півстоліття. Мотивацією цього жахливого акту, стало звинувачення всіх осіб цієї національності у колабораціонізмі – співпраці з німецькими фашистами під час окупації півострова. Однак у тогочасній пресі ця акція отримала велемовну назву – «очищення Криму від антирадянських елементів».

Під час депортації з території Криму було виселено всіх кримців. 183 000 кримських татар було депортовано в безлюдні землі Східної Азії. Під час депортації та в перші роки після неї  80 000 кримських татар загинуло.  Такі дїї було визнано геноцидом крмськотатарського народу.

Депортація кримців розпочалася рано-вранці 18 травня 1944 року. Насильне вигнання людей зі свої домівок, їхнє етапування до залізниці і завантаження у завчасно накопичені на залізницях Криму вагони для перевезення худоби, здійснювалось солдатами і офіцерами військ НКВД, котрі ставились до нещасних людей вкрай жорстоко. Насильства застосовувалось в однаковій формі до дітей, старих, вагітних жінок. В усіх свідченнях співпадає одне – крики і лаяння військових, плач дітей, удари прикладами немічних. Прикуті до ліжка тяжкохворі люди, яких не можна було транспортувати у відведений для виселення термін, підлягали знищенню.

У результаті жахливих умов перевезення та переселення загинуло близько 46 відсотків кримськотатарського народу. Близько п'яти тисяч кримських татар було направлено у розпорядження "Московвугілля" для роботи на шахтах і торф'яних розробках. Близько 70% переселенців направлялися на спеціальні поселення в Узбецьку СРСР, інші - у Марійську АРСР, Горьківську, Свердловську, Костромську області РСФСР. З урахуванням колишніх військовослужбовців загальне число депортованих кримських татар перевищило 200 000 чоловік. 

     

 У 2013 році в незалежній Україні вийшов на екрани фільм «Хайтарма». Сюжетна лінія фільму відтворює життя льотчика-винищувача, двічі Героя Радянського Союзу Амет Хана Султана.

 Він повернувся в Алупку у той час, коли проходила депортація кримських татар з півострова (1944р.). Вірні друзі допомогли Амет Хану залишитися живим. Він та його батьки не були виселені як колабораціоністи, але все ж покинули півострів. Це унікальний випадок помилування на тлі трагедії цілого кримськотатарського етносу.

         Листопад 2014 року, кінофестиваль в Італії, м.Трієст. В номінації «Кращий повнометражний фільм» перемогла картина режисера Ахтема Сейтаблаєва «Хайтарма», що в перекладі означає «Повернення». В масових сценах знімалися півтора тисячі кримчан, зокрема, старші люди, які пережили депортацію особисто. За іронією долі, фільм також отримав премію «Ніка» на Московському фестивалі…Продюсер і головний інвестор фільму Ленур Іслямов по-філософськи висловив свої скорботу і сумніви : «Наші предки пережили війну, чи зможемо ми витримати пам'ять про неї?».

Пропоную вам переглянути фільм «Хайтарма».

Не важливо, якою мовою ми розмовляємо, хто ми за національність, яку релігію сповідуємо – ми завжди повинні бути людьми. Адже від того якими будемо ми, залежить світ, в якому житимуть наші нащадки!