Візитна картка
Мельник Тетяна Леонідівна
15.02.1978 рік народження
Освіта: вища
І – Слов’янський державний
педагогічний інститут (1994-1999)
Спеціальність «Дефектологія»
Кваліфікація «Вчитель допоміжної школи»
ІІ – Інститут післядипломної освіти Луганського
національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (2001-2004)
Спеціальність «Біологія»
Кваліфікація «Біолог, викладач біології»
Місце роботи: Загальноосвітня школа І – ІІІ
ступенів № 12 з 25.11.1999 р.
Посада: Вчитель біології
Стаж роботи: 21 рік
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії
Переглянути портфоліо
Картка педагогічного досвіду
Тема досвіду: Використання
системно-діяльнісного підходу з метою підвищення пізнавальних інтересів учнів
на уроках біології.
Автор: Вивченням діяльнісного підходу займалося широке
коло дослідників. Засадами розвитку проблеми стали дослідження фізіологів
початку XX століття (В.М. Бехтерєв, І.П. Павлов, І.М. Сеченов та ін.). Основні
положення діяльнісної теорії розвитку психіки дитини та теорії навчальної
діяльності розкриті в працях провідних радянських психологів A.B.
Брушлинського, Л.C. Виготського, П.Я. Гальперіна, В.В. Давидова, О.М.
Кабанової-Меллер, О.М. Леонтьєва, C.Л. Рубінштейна, В.Д. Шадрікова, Г.І.
Щукіної, Д.Б. Ельконіна та ін. Діяльнісний
підхід схарактеризовано через розроблені теорії і концепції: розвиваючого
навчання (Д.Б. Ельконін і В.В. Давидов), поетапного формування розумових дій
(П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна), проблемного навчання (психологи Д.М.
Богоявленський, З.І. Калмикова, Т.В. Кудрявцев, О.М. Матюшкін, Н.О. Менчинська
і дидакти М.О.Данилов, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, В.Оконь, М.М.Скаткін). У
вітчизняній педагогіці проблема діяльнісного підходу до навчання почала
розроблятися в 60-70 рр. Виявленням умов ефективного його впровадження
займалися Ю.К. Бабанский, І.І. Ільясов, Л.В. Занков, І.Я. Лернер, М.І.
Махмутов, М.Н. Скаткін, Н.Ф. Тализіна та інші.
Анотація досвіду:
Провідна ідея
досвіду: використовуючи
системно-діяльнісний підхід, викликати стійкий пізнавальний інтерес учнів на
уроках біології.
Новий Державний стандарт
базової і повної середньої освіти задекларував переорієнтацію освіти зі
знаннєвої парадигми на діяльнісну. Пріоритет мети освіти змістився в бік
формування діяльнісних здібностей. Попри активне розроблення і серйозний рівень
опрацювання, про що свідчить наявність значного обсягу загальнотеоретичних
робіт і практичних розробок, проблема діяльнісного підходу в педагогічній науці
і практиці не втрачає своєї актуальності. Свідченням тому є зміст навчальних
програм освітньої галузі «Природознавство» для початкової (2011 р.) і основної
(2012 р.) школи. Зокрема, наголошується, що пріоритетом у формуванні в учнів
загальнонавчальних умінь і навичок та ключових компетенцій має стати
«діяльнісний підхід, використання для пізнання навколишнього світу різних
методів і прийомів, робота з різними джерелами інформації для розв’язування
проблемних завдань». Програмами самостійних предметів природничого циклу
конкретизовано вимоги до реалізації діяльнісної складової: сприяння
застосуванню природничих знань на практиці, оволодіння дослідницькими вміннями,
удосконалення експериментальних навичок, розвиток пізнавальних інтересів
спрямованих на отримання нових знань про живу природу тощо.
Звичайно, що учні, які
оволоділи такими вміннями та навичками, мають більші перспективи не тільки у
навчання, але й під час участі у олімпіадах і конкурсах. З іншого боку, така участь
закріплює діяльнісну складову у структурі навчальних навичок, вмінь та мислення
школяра.
Схвалення досвіду:
23.02.2016 р. проведено
майстер-клас для вчителів біології міста з теми «Використання
системно-діяльнісного підходу з метою підвищення пізнавальних інтересів учнів
на уроках біології».
Форми використання:
Застосування як
традиційних методів роботи, так і інноваційних.
1. Самостійна робота
учнів. Види самостійних робіт на уроках біології різноманітні: робота з
підручником, довідниками, енциклопедіями, проведення спостережень і постановка
дослідів, робота з роздатковим матеріалом, виконання вправ і вирішення завдань,
рецензування відповідей і виступ учнів. Обов'язково самостійна робота
передбачає виконання завдання: скласти схему, таблицю, конспект, малюнок.
2. Проблемний підхід -
створення вчителем проблемної ситуації. Проблемне навчання здійснюється за допомогою
евристичної бесіди, частково пошукового і дослідницького методів навчання.
3. Діяльнісний підхід -
такий спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, при якому
вони є не пасивними «приймачами» інформації, а самі активно беруть участь в
навчальному процесі. Завдання вчителя не дати обсяг знань, а навчити вчитися.
Для того, щоб знання учнів були результатом їх власних пошуків, вчитель
організовує ці пошуки, управляє учнями, розвиває їх пізнавальну діяльність і
логічне мислення.
4. Метод проектів. За
допомогою методу проектів вчитель
розвиває пізнавальні, творчі навички учнів, уміння самостійно конструювати свої
знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиває критичного
мислення.
5. Групова, командна
робота, робота в парах: розвиває дух суперництва, прагнення виконати роботу.
6. Розвиток критичного
мислення: вчитель застосовує наступні прийоми:
• «Мозковий штурм» для
активізації розумової діяльності школярів і направити їх на оригінальне
вирішення проблеми.
• «Порушена
послідовність»
.• «Метод взаємних
питань».
• Складання
«асоціативного куща».
• «Намальований лист».
7. Розвиток творчих
здібностей учнів:
• Складання кросвордів.
• Написання оповідань
(наукових і перевертнів).
• Складання тестових
завдань.
• Створення малюнків,
ілюстрацій, в тому числі і малюнки-перевертні (синтезоване тварина).
• Підготовка доповідей,
повідомлень.
• Складання шпаргалок
(опорних конспектів).
• Створення різних
пам'яток.
Можливі форми подальшого впровадження і
розповсюдження: допомога молодим вчителям, проведення консультацій для
вчителів міста.
Опис педагогічної діяльності:
Тема, над
якою працює: «Використання інноваційних технологій на уроках біології з метою
підвищення пізнавальної діяльності учнів».
Обґрунтування актуальності
досвіду, його практичне значення:
Проблема формування пізнавального інтересу в учнів є однією з найбільш
актуальних тем як у методичній літературі, так і в усьому навчальному процесі
сучасної освіти, тому що саме з пізнавального інтересу бере початок розвиток
самостійності, розумових здібностей учня. Відомо, якщо у дитини немає бажання
вчитися, відсутній інтерес до знань, до способів їх отримання, то швидше за
все, з неї не виросте творча особистість.
Як свідчить досвід, інтелектуальний потенціал сучасних школярів істотно
підвищується. Збільшення обсягу інформації змушує висувати на перший план такі
форми й методи роботи на уроці, які б забезпечили потреби школярів у
самовираженні, сприяли самостійному пошуку відповідей на запитання, що
виникають у процесі навчання. Сучасний учитель має так активізувати навчання на
уроці, щоб учневі сьогодні, зараз було цікаво, щоб йому хотілося працювати, і в
нього не було вибору, крім активної роботи на уроці, у ході якої учень постійно
зможе розвивати самостійність, творчість, формувати компетентність. Для цього у
практиці педагогічної діяльності поряд із традиційними слід застосовуються
сучасні, інноваційні технології:
·
проблемне навчання;
·
технології організації самостійних робіт;
·
критичне мислення;
·
інтерактивні технології;
·
інформаційні технології.
Практичне
значення досвіду полягає у формуванні успішної, компетентної особистості, яка
вміє оперувати набутими знаннями, готова змінюватись та пристосовуватись до
потреб суспільства, управляє масивом інформації, активно діє, швидко приймає
рішення, спроможна розвиватись та самовдосконалюватись впродовж життя.
Технології
реалізації:
Розвинутий
пізнавальний інтерес є ключем до актуалізації творчих здібностей учнів,
переходу від репродуктивного сприйняття отриманої інформації до творчого рівня
пізнання. Для активізації пізнавальної діяльності використовуються такі
інноваційні технології:
- робота
учнів у групах, що дозволяє підвищити навчальну та пізнавальну активність
учнів, ефективність засвоєння та актуалізації знань, знизити рівень тривожності
кожного суб’єкту, страху опинитися неуспішним, некомпетентним у вирішенні
окремих завдань;
-
індивідуальна робота, яка дозволяє побудувати та відкоригувати особистісну
траєкторію навчання, формує в учнів потребу та навички самоосвіти,
самоконтролю, самооцінки;
-
проектна діяльність, яка дає можливість глибше проникнути в суть матеріалу,
створює умови для його засвоєння та практичного застосування отриманих знань.
Найбільш сприятливим для уроків біології є метод створення інформаційних міні –
проектів. Цей метод дозволяє учням за один урок самостійно знайти,
проаналізувати, узагальнити інформацію на задану тему і представити її у
вигляді оформленого результату діяльності. Але в якості домашнього завдання
можлива підготовка довготривалих проектів;
- проблемні ситуації - стан інтелектуального
утруднення, яке вимагає від учнів пошуку нових знань і нових способів їх
отримання. Цей метод допомагає не тільки швидко притягнути увагу учнів до
матеріалу, що вивчається, але і підтримувати цікавість учнів на протязі всього
уроку, змушує їх міркувати, зіставляти біологічні явища, об’єкти та процеси,
робити висновки;
- творчі
завдання, які передбачають розвиток логічного мислення, бачення
причинно-наслідкових зв’язків;
-
дидактичні ігри для підтримки працездатності дитини, відпрацювання алгоритмів
пошуку рішень, уникання психологічного напруження; Скільки років не було б
дитині, вона любить грати. І саме цей науковий факт необхідно використовувати
під час вивчення такої складної науки, як біологія;
-
ситуаційні завдання - показ учням
нового, несподіваного, важливого в звичному та повсякденному, можливостей
використання теоретичних знань про навколишнє середовище та власний організм на
практиці;
-
тестові завдання, які дозволяють оптимізувати психологічну та практичну
підготовку учнів в контексті впровадження зовнішнього незалежного оцінювання та
особливостей проведення державної підсумкової атестації;
- з
метою визначення динаміки рівня навчальних досягнень учнів, розвитку навичок
самоконтролю і самореалізації використовуються різноманітні контрольні роботи з
різнорівневими завданнями, тестові самостійні роботи, практичні та лабораторні
роботи, творчі домашні роботи, відкриті контрольні роботи;
-
формування критичного мислення – це основа навчання учнів встановлювати
логічні, причинно – наслідкові зв’язки, формувати логічні висновки на основі
отриманих знань, проведених дослідів та експериментів. Доцільно використовувати
такі вправи, як аналіз, синтез, класифікація, порівняння;
-
тренінгові технологій використовуються для формування корисних звичок і
виховання негативне ставлення до всього того, що наносить удар по здоров’ю.
Цікавими і корисними для школярів є тренінгове заняття «Обережно: туберкульоз»
(проводиться сумісно з вчителем основ здоров’я Чубенко С.В.);
-
дослідницькі технології дають можливість учням самостійно робити відкриття,
прогнозувати певні процеси і явища, сприяють виробленню практичних умінь і
навичок;
-
використовування самостійної роботи з підручником та додатковим матеріалом в
якості отримання нових знань. Завдання школи полягає не лише в тому, щоб дати
якийсь набір знань, а, перш за все, навчити учнів працювати з інформаційною
літературою – підручником, довідником, додатковою літературою. Перед будь яким
читанням навчального матеріалу необхідно створити умови для такої роботи.
Запропонований матеріал повинен бути доступним усім учням, їх увага повинна
бути сконцентрована на основних поняттях, визначеннях, термінах. Перед таким
видом роботи кожному учневі бажано видати інструктивну картку, з чітким описом
того, що йому потрібно буде зробити, яку інформацію знайти, аж до вказівки не
лише номера параграфа, а і сторінки, абзацу;
-
особливої уваги заслуговує використання інформаційних технології. Для
підвищення майстерності викладання сучасний педагог не може не використовувати
комп’ютерні технології, не може відставати від технічного прогресу взагалі, та
від своїх учнів зокрема. Нові інформаційні технології все ширше застосовуються
в сучасній школі. Використання мультимедійних засобів робить викладання
біології різноманітнішим, ефективнішим та змістовнішим. Комп’ютер дає вчителю
нові можливості, дозволяє разом з учнем отримувати задоволення від захоплюючого
процесу пізнання не тільки силою уяви розсуваючи стіни шкільного кабінету, а з
допомогою новітніх технологій, заглиблюючи людину в яскравий, барвистий світ
відео, звука, анімації і сприяючих на неї велике емоційне враження;
- особливий
напрямок роботи - позаурочна діяльність. Ця робота не тільки активізує
пізнавальний інтерес учнів, вона створює можливості для особистісного
самовираження й самоствердження, чинить стимулюючий вплив на розвиток
суб’єктної позиції школярів відносно навколишнього середовища, Щорічно у рамках
проведення тижня біології, екології та хімії проводяться заходи та конкурси для
учнів.
На
протязі розробки даної проблеми у моїх учнів суттєво підвищився інтерес до
вивчення біології, вони з радістю приходять на уроки і ефективно працюють.
Багатьом учням знання з біології допомогли в подальшому навчанні: Плахута Анна
вступила до ЛНУ за спеціальністю «Біологія», Петрова Марина, Папін Дмитро,
Тупікова Валерія навчаються в медичних ВНЗ, Федоренко Олександра навчається в
ДНУ за спеціальністю «Психологія», декілька учнів вступили до медичних училищ.
Суттєво
зросла якість знань учнів. Якщо у 2011-2012 році показники були від 21% до 65%,
то в 2015-2016 році за І семестр склали 43-100%.
Вважаю,
що застосування вищезазначених інноваційних методів і прийомів з метою
підвищення пізнавального інтересу учнів є досить ефективним. В подальшому
планую продовжувати самоосвітню роботу в цьому напрямку. Особливу увагу планую
приділити системно-діяльнісному підходу.
Список
використаних джерел:
Богданова
О.К.
Інноваційні підходи до викладання біології. – Харків: видавнича група «Основа»,
2003
Богданова
О.К.
Сучасні методи і форми викладання біології в школі. – Харків: видавнича група
«Основа», 2003
Гин А.
Приёмы педагогической техники. – М.: Вита-Пресс, 2001
О.Г.
Козленко Захоплююче навчання: біологічна гра. – Харків: видавнича група
«Основа», 2003
Конюшенко
В.С., Павлюченко С.Е., Чубаро С.В. Методика обучения биологии. – Минск: Книжный
дом, 2004
Пометун
О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К:
«А.С.К.», 2005
Шарко В. Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів, студентів. – К.: – 2005
Шарко В. Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів, студентів. – К.: – 2005
Комментариев нет:
Отправить комментарий